Початок створення інфраструктури міста Чугуєва як центру військового поселення (1817-1826 рр.)

УДК 94(477.54) 

Бучаста С.І. Початок створення інфраструктури міста Чугуєва як центру військового поселення (1817-1826 рр.). Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. Вип. 28. Переяслав-Хмельницький, 2012. С.54‑61.

Стаття присвячена будівництву об’єктів інфраструктури у військовому поселенні кавалерії на території Слобідсько-Української губернії у першій третині XIX ст..

Ключові слова: військові поселення, інфраструктура, будівництво, план міста, будинок для військового поселянина з резервним, Чугуїв.

Створення військових поселень у Російській імперії у 10-20 рр. XIX ст. було пов’язане з вилученням великих територій з громадянського управління. Основою для формування нової господарчої бази армії ставали людські, природні, матеріальні ресурси цих територій, в тому числі нерухомість (будинки, запасні магазини, млини, церкви), та об’єкти комунікації (мости, загати, дороги). Розбудова господарчої інфраструктури змінювала економічний стан та зовнішній вигляд населених пунктів та територій. Тому вивчення процесу створення та розвитку інфраструктури є одним з актуальних питань дослідження економічної історії військових поселень, яка розробляється сучасними дослідниками Росії, України та Білорусії. Автор даної статті ставить за мету: дослідити перший етап створення інфраструктури військового поселення кавалерії у Слобідсько-Українській губернії на прикладі міста Чугуєва, проаналізувати зміни у плануванні міста, надати перелік об’єктів  та типологічні особливості деяких з них, визначити особливості забудови міста.

Питання зовнішнього облаштування військових поселень привертало увагу сучасників. Високі оцінки благоустрою та облаштування поселень у Новгородській губернії давались офіційними особами того часу [3, с. 117-119]. Більш критичними були оцінки безпосередніх учасників будівництва [6; 20; 22].

У дореволюційній історичній літературі велику кількість фактичного та графічного матеріалу щодо будівництва у поселеннях було подано у роботі 
О. Петрова та у статті І. Фабріціуса у багатотомному виданні «Століття військового міністерства» [14; 25]. Автори проаналізували систему організації будівельних робіт. Але основна увага у роботах приділена Новгородським військовим поселенням.

Радянські історики до 1980-х років майже не звертались до розгляду питань соціально-економічного розвитку військових поселень. Основним напрямом досліджень у цей час була класова боротьба та повстання поселенців [1; 5; 8].

У сучасній історіографії  темі будівництва у військових поселеннях присвячені окремі розділи у роботах дослідників К. Ячменіхіна, Т. Кандаурової, В. Цубенко, Ю. Блашкова, О. Колєватова, у яких дослідники аналізують особливості організації будівничого процесу, діяльність допоміжних військово-будівничих підрозділів, обсяги фінансування будівництва, надають статистичні дані [40; 9; 10; 39; 2; 12]. Безпосередньо створенню та розвитку військових поселень кавалерії у Слобідсько-Українській губернії присвячена дисертація О.Колєватова [12]. Проте, питання створення інфраструктури військових поселень кавалерії недостатньо висвітлено в історіографії.

Сучасні дослідники історії військових поселень сходяться на думці про те, що будівництво займало значне місце в господарчому розвитку території поселених округів. Обсяг будівельних робіт при організації поселень кавалерії в Слобідсько-Українській губернії був значно меншим, ніж в поселеннях піхоти, але при цьому в 1822-1832 роках поглинав від 50 до 65 % загальних асигнувань на поселення [11, с. 84]. Враховуючи значний вплив створеної у військових поселеннях інфраструктури на розвиток населених пунктів сучасних Харківської і Луганської областей, у тому числі міста Чугуєва, як полкової, дивізіонної і корпусної квартири поселених військ, вважаємо за необхідне розглянути це питання в даній статті. Хронологічні рамки статті обмежені 1817-1826 роками, тобто часом до реформи системи військових поселень.

На відміну від поселень піхоти, які почалися на майже необжитих місцях, де треба було викорчовувати ліс, осушувати заболочену землю, проводити дороги [15, с. 120], для поселення чотирьох кавалерійських полків 3-ї (пізніше перейменованої у 2-у) уланської дивізії в 1817 році були призначені існуючі населені пункти Слобідсько-Української (пізніше Харківської) губернії. Чугуївський уланський полк був розселений у місті Чугуєві з приміськими слободами Осинівка, Мостовська, Калмицька, Підгірна Успенська, Задонечна, Зачуговка, Смиколка і в селах Малинова, Коробочкіно, Кочеток, Лаптєва, Поди, Покровське, Кам'яна Яруга, Зарожне, Піщане, Старо-Салтів, Велика Бабка, П’ятницьке і Тетлега. Міську територію займав полковий штаб і 1-й поселений полуескадрон. Чугуїв був єдиним містом серед призначених під поселення населених пунктів.

До 1817 р. Чугуїв мав сформовані планування і забудову. Виникнення і розвиток міста в XVII ст., як фортеці в системі оборонних ліній Московської держави від нападів кримських татар, визначило структуру характерну для багатьох пізньосередньовічних міст [4, с. 616-620]. Укріплений острог був побудований на високому надзаплавному мисі, добре захищеному з трьох сторін річками Сіверський Донець і Чуговка, а також природними ровами. Напільна сторона, що примикала до острогу, забудовувалась слободами. В результаті місто отримало вигляд компактного поселення з радіально-кільцевим плануванням, що підпорядковувалось рельєфу місцевості. Планове наділення ділянками перших поселенців, формування приблизно однакових за розміром кварталів, додало плану міста характер навмисної розбивки [24, с. 68-70]. Поступово навколо укріпленої території формувалися приміські слободи, які служили місцем проживання більшості населення. Центрами слобод ставали церкви та площі навколо них.

5 квітня 1780 р. Чугуїв отримав статус повітового міста новоствореного Харківського намісництва. В рамках організації адміністрації повіту в межах острога були побудовані або перебудовані дерев’яні «собор, присутственные места, дом для городничего, людская изба, пороховой погреб, артиллерийский сарай, погреб для денежной казны, ледник, тюремные избы, ратуша, соляные амбары» [26, арк. 11-14]. У зв'язку з відміною статусу повітового міста, новий геометричний план міста, затверджений в 1786 р., здійснено не було.

Першими заходами щодо улаштування військових поселень в окрузі Чугуївського уланського полку в 1818-1819 роках були: побудова нових і переобладнання старих доріг, насадження уздовж них дерев, встановлення верстових стовпів, планування нерівностей рельєфу, будівництво та ремонт мостів, загат, колодязів, нечисленних старих полкових казенних будівель, а також перенесення будинків поселян на нові місця [27, арк. 142, 173 зв., 175 зв.-176, 344].

У середині 1818 р. на підставі укладених переписів було закінчено розподіл корінних жителів в поселенні і резервні ескадрони. За межі округу військового поселення виселили купців та міщан, відставних офіцерів Чугуївського полку, вдів, чиновників колишнього Чугуївського війська [14, с. 139, 144]. Частина жителів, яка увійшла до інших ескадронів, разом з будинками переселилась в сусіднє селище Коробочкіно. Ці заходи змусили керівництво поселення здійснити нове планування і забудову на звільнених місцях.

14 березня 1820 р. Чугуїв отримав Височайше затверджений план [15], який являв собою детальне відображення існуючого розташування садиб господарів, резервних, діючих, інвалідів та таких, що не увійшли до складу ескадронів. Кольорові та цифрові позначення повністю співпадали з визначеними у обов’язках землеміра, який складав план селища, правилами  під назвою «Замечания, что нужно наблюдать при составлении семейных списков поселенных эскадронов и при устройстве селений» [31; арк. 14 - 18 зв.]. Нова розбивка вулиць була позначена пунктиром. Вона передбачала вирівнювання вуличної сітки, але перетини вулиць не всюди відповідали прямому куту. Біля існуючих церков передбачалось залишити різні за розміром та конфігурацією площі. Зберігався квартал житлової забудови у північній частині центральної площі (колишнього острогу). На плані 1820 р. вже чітко видно штучно створену систему садових доріжок, видових площадок, галявин у Казенному саду, який був створений на терасах високого берегу річки Сіверський Донець та розпочинався за бруствером схилу центральної площі міста.

У листопаді 1821 р., у зв'язку з остаточним розселенням поселених військ в окрузі 2-ї уланської дивізії і виведенням з округу зайвих 401 сімейства з Чугуївського полку [16, с. 907-908], виникла необхідність в удосконаленні плану. Цим було доручено займатися командиру 2-ї уланської дивізії генерал-майору Єшину. У квітні 1823 р. план був розглянутий Аракчеєвим і отримав декілька серйозних зауважень. Він писав: «Рассматривая представленный ко мне от Вас вновь составленный прожектный план городу Чугуеву, я нашел в нем совершенное преобразование города и, следственно, для казны значительные издержки и кроме того много таких строений, кои можно признать излишними, например: три дома для приезда Начальников, тогда как довольно и одного собственно мною для сего назначенного; дом для дивизионного командира, дом для бригадного командира, церковь, гауптвахта, одним словом строения, кои уже существуют и удобны по своему предназначению; сверх того введены и такие строения, кои не заключаются в высочайше утвержденном расписании и планах о строениях в кавалерийских полках» [38, арк. 16 - 16 зв.]. Аракчеєв повернув план для виправлення, наполягаючи на тому, що при новому призначенні вулиць не можна вводити скарбницю в зайві витрати. Роботу над планом було доручено генерал-майору Коровкіну, дивізійному квартирмейстеру полковнику Данненбергу, командиру Чугуївського уланського полку підполковнику Ізюмову, командиру поселених і резервних ескадронів майору Клугену, які запропонували перелік обов’язкових будівель: а) шпиталь; б) запасні магазини; в) корпус для проживання кантоністів старшого віку, які складають навчальний ескадрон; 
г) манеж з казармою на 90 людей і з конюшнею на 75 коней; д) два будинки непоселеним унтер-офіцерам; е) кінський лазарет, е) один будинок для інвалідів обох статей. Решту пропонувалося звести в майбутньому. У пояснювальній записці давалися докладні пояснення про знесені будівлі та про такі, що підлягають знесенню [38, арк. 17 - 18].

23 квітня 1824 р. план був затверджений Олександром I і надісланий до Чугуєва з приписом Аракчеєва, в якому, крім вказівки зберігати і строго дотримуватись цього плану, був пункт, що дозволяв стороннім поселятися в Чугуєві на спеціально відведених ділянках. Основною вимогою в цьому випадку була перевірка кандидатів на благонадійність і затвердження відведення ділянки, плану і фасаду будинку особисто Аракчеєвим. Крім того, забудову рекомендувалось здійснювати цілими вулицями [38, арк. 20 - 21].

План міста 1824 р. [19] був складений у відповідності до основних принципів тогочасної  державної політики містобудування, заснованої на ідеї регулярності. Нове планування Чугуєва частково було прив'язане до існуючого. В межах старих фортечних укріплень була організована площа, периметр якої з півночі повинен був зайняти кам'яний триповерховий будинок для проживання навчального ескадрону військових кантоністів старшого віку, з заходу - соборна церква, зі сходу і півдня - існуючі дерев'яні будинки для приїзду начальників, будинок для дивізійного командира, дивізійне чергування, готель, будинок бригадного командира. Дві головні вулиці-осі подовжувались, спрямлялись і відводились під забудову громадськими і житловими будинками. Перпендикулярні до них короткі вулиці призначались для забудови будинками для військових поселенців-господарів з резервними. Площі частково організовувалися на місці старих площ - центрів слобод. Манеж передбачалося звести на одній з таких площ. Штабні будівлі в Чугуєві планувалося розмістити у вуличній забудові у межах центру міста.

Одночасно з плануванням міста, були розроблені типові плани та фасади будівель військового поселення. У вересні 1818 р. командир 2-й уланської поселеної дивізії Лісаневич отримав план і докладний опис дерев'яного будинку для військових селян-господарів з резервними [31, арк.8 - 22 зв.]. Будівництво нових і перебудова старих будинків відтепер повинні були здійснюватися за планами, затвердженими Головним над військовими поселеннями начальником. Будинки було наказано розташовувати в пряму лінію, «дабы исподволь исправлять улицы и селения». Основна будівля споруджувалась за рахунок скарбниці, господарські - силами самих селян з казенного лісу. Дві кімнати, що призначалися для військового поселянина-господаря з одним діючим постояльцем, мали скромну обстановку: «лавки, стол, лава для горшков и прочей мелочи (лавка), пол для постелей (нары), скамейка (ослин), лавка для дежи (квашня)». Із сіней був хід у комору для речей та хліба, в якій містилася амуніція господаря та діючого. Вхід у будинок оформлявся ганком. Резервному з одним постояльцем з діючих ескадронів призначався окремий невеликий будинок, повністю відповідний за складом кімнат і обстановці будинку господаря. Обговорювалися розміри та пропорції будинку, які повинні були суворо дотримуватися. Вся будова встановлювалась на стовпах, фундамент висотою ¾ аршина (0,534 м) обносився дерев'яними пластинами або кругляками. Висота стін від фундаменту становила 3 ½ аршина (2,49 м). Розмір вікон відповідав 1 аршину (0,71м) у висоту і ¾ аршина (0,53 м) ширини, двері - відповідно 2 ½ аршина (1,78 м) висотою та шириною 1 аршин 4 вершки (0,89 м). Солом'яний дах, покритий снопами в глині «в гладь», в звисі від стіни становив на передньому фасаді 1 ½ аршина (1,07 м). Стеля в кімнатах і коморі робилась з розпиляних надвоє колод і змазувалась зверху глиною. В сінях стелі не було. Підлоги у всіх кімнатах робились землебитні. Зовні і всередині будинок обмазувався і білився. Житло опалювалося глинобитною піччю з грубкою, труба виводилась в сіни «по обыкновению малороссийскому». Устрій цегельних печей було відкладено до побудови цегельних заводів. У 1822 р. Комітет полкового управління Чугуївського уланського полку дозволив влаштовувати дерев'яну підлогу «по заведенному исстари обычаю у чугуевских жителей» зі старого матеріалу [29, арк. 158]. З опису будинку видно, що планування і технологія були близькі до традицій народного будівництва України. Застосовувалась розповсюджена схема житла "хата + сіни + комора". Відсутність графічного плану житла не дозволяє визначити, чи були кімнати суміжними, або вхід у кожну з них був зроблений із сіней. Організація основного приміщення народного житла передбачала використання того ж набору обстановки: стіл, лавки і настил для ліжка [21, с. 13 - 14; 22]. Запозичення з народної архітектури підтверджується побічно і вживанням в документі українських слів – ослін , діжа, грубка.

На плані садиби також були позначені місця для садів, комор, навісів, хлівів для птахів, свиней, власних і заводських коней, рогатої худоби, овець господаря і резервного. Спільного користування, яке викликало багато проблем у військових поселеннях піхоти [40, с. 302], не передбачалося. Позаду двору у всю ширину з садами були відведені місця для току, глибиною не більш 16 саж (35,1 м). Двір загороджувався плотом з лози і дрібного хворосту з ґратчастими воротами, повішеними на чотирикутних стовпах.

План і кошторис дерев'яних будинків для військових поселенців-господарів і резервних 2-ї уланської дивізії були доставлені в лютому 1819 р. «на тот конец, чтобы они служили непременным уже правилом в случае возведения новых или перестройки старых строений» [32, арк. 92]. Згідно кошторису,  будівництво двох будинків з надвірними будівлями обходилося казні у 332 крб. 32 коп., з них 142 крб. 15 коп. йшло на матеріали, 190 крб.17 коп. – оплата за роботу. Деревина заготовлена у казенних володіннях не вартувала нічого. Добування глини, соломи, як і їх транспортування, велись силами поселенців безоплатно [17, арк. 7 зв.].

В «Предположении о работах на 1823 год в округах военного поселения 2-й Уланской дивизии», розглянутому і затвердженому в Раді при Головному над військовими поселеннями начальнику, на Головній вулиці було заплановано перебудувати 90 дерев'яних будинків військових поселенців-господарів з резервними [35, арк. 122 зв. - 125]. Однак, низькі експлуатаційні якості дерев'яних будинків в Новгородському військовому поселенні незабаром призвели Економічний комітет до рішення, у вигляді загального правила для всіх поселень, будувати частину поселенських будинків з цегли, а тесові дахи заміняти на залізні [25, с. 548]. У 1823 році було складено проекти на зведення кам'яних будинків для військових поселенців у Чугуєві, будівництво яких почалося в 1824 р. [34, арк. 131]. При них споруджувались дерев'яні або плотові надвірні споруди. Будинки для поселенців будувалися «связями» по два будинки, які були звернені входами один до одного. У 1824 р. було побудовано начорно 69 будинків, у 25 з яких розпочата внутрішня обробка, та 40 надвірних будівель. У 1826 р. - 24 будинки начорно закінчені, в 33 - закінчена внутрішня обробка [13, с. 105; 23, с. 267].

 

                               Таблиця 1[ 28, арк. 1; 30, арк. 152 зв. - 163; 36; 37]

Назва об’єкту будівництва (мовою оригіналу)	Кіл-сть	Дати будівництва
		початок	закінчен.
Деревянный дом для приезда Начальников	2	1820	1820
Запасной хлебный магазин: на 650 четвертей на 650 четвертей на 2000 четвертей	2 1 1	1820 1821 1822	1820 1821 1822
Плетневая конюшня	8
Деревянная временная казарма для мастеровых временных рабочих рот	1	1822	1823
Отделение конезавода	1	1822	1822
Каменный госпиталь для помещения 300 человек больных При нем каменных флигелей                 деревянных флигелей Деревянный запасной магазин Деревянная конюшня с подъездным сараем	1 8 2 1 1	1822	1824
Деревянных казарм для караульных нижних чинов	3	1823	1823
Деревянных домов, присоединенных к госпиталю	3	1823	1823-1824
Деревянная гауптвахта на Осиновской площади	1	1824	1824
Каменный манеж на 4 вольта и при нем в одной связи казарма на 90 человек и конюшни на 75 лошадей	1	1824	1826
Каменные дома для жительства военных поселян с каменными заборами и плетневыми надворными строениями	166	1824	1826, 1827 1828, 1829
Запасной хлебный магазин на 1500 четвертей	1	1824	1824
Каменный корпус для учебного эскадрона военных кантонистов большого возраста	1	1825	1831
Каменный дом для волостного комитета соединенный со школою кантонистов и часовнею При нем дом для мастерской	1 1	1825	1826
Каменный дом для 16-ти непоселенных нижних чинов При нем особенная каменная связь для мастерской	1   1	1825	1826
Каменный дом для волостных лавок и пожарной команды При нем каменная конюшня с подъездным сараем	1   1	1825	1826
Каменный мост через овраги	2	1825	1825
Деревянные дома для проживания офицеров При них надворных строений	15 13	1825 1825	1826 1826
Каменная церковь (Покровский собор)	1	1826	1834
Каменная гауптвахта	1	1826	1827
Деревянная кордегардия при Изюмской заставе	1	1826	1826
Деревянное строение для конского лазарета	1	1826	1826

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Плотові тимчасові споруди застосовувалися для пристрою стаєнь, запасних магазинів та ін.[33, арк. 22]. Наприклад, плотові стайні для одного взводу на 45 коней мали розміри 35х12 аршин (24,85 м х 8,52 м). Стіни таких будівель являли собою два тини, між якими набивалася солома. Зовні стіни змащувалися глиною, дах вистелявся соломою. Підлога для коней мостилася пластинами або тесаними кругляками [31, арк. 23]. Очевидно технологія будівництва зберігалася і в плотових будівлях іншого призначення.

26 серпня 1819 р. на ім'я начальника 2-ї уланської дивізії Лісаневича Г.І. Аракчєєвим були вислані Височайше затверджені плани та фасади будівель для поселеного кавалерійського полку [32, арк. 202 – 203 зв.]: корпус для проживання навчального ескадрону військових кантоністів старшого віку; шпиталь; будинок для командира поселених ескадронів в полку, скарбника, квартирмейстера, аудитора, полкового комітету, казначейства та архіву; будинки для проживання офіцерів зі стайнями, коморами і під'їздами екіпажів; взводна стайня і кінський лазарет; манеж з казармою на 90 людей і стайнею на 70 коней з кухнями, пральнями і коморами; полкова гауптвахта; полковий цейхгауз; будинок священика і церковнослужителів; будинок для коновала з учнями; будинок для розміщення школи, каплиці, ескадронного комітету, при якому караульні з майстернею і кухнею (для кожного поселеного ескадрону); будинок для бригадного і полкового командирів; флігелі для ад'ютанта і канцелярії; казарми непоселених унтер-офіцерів і сурмачів.

У цілому до 1826 р. в Чугуєві були побудовані або розпочаті спорудою більш 245 об'єктів (табл. 1.).

Таким чином, необхідно відзначити, що в період з 1817 по 1826 рік місто Чугуїв було переплановано згідно з Височайше конформованим планом 1824 р., проте деякі елементи старого дорегулярного плану міста були збережені. Масштабне кам'яне (з обпаленої цегли) будівництво починається з 1824 р. з будівництва житла для поселенців, основних штабних і суспільно значущих будівель. Особливістю забудови було розміщення штабних будівель не єдиним комплексом на плацу, а у вуличній забудові міста. Тип дерев'яного будинку для військових поселенців-господарів з резервними був близький до традиційного народного житла за плануванням і технологіями будівництва. Основними матеріалами стін будівель цього періоду були дерево, обпалена цегла, тин. Дахи виконувалися з соломи, тесу і заліза. Найбільш активним періодом будівництва були 1824-1826 рр.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

1.     Багалій О. Д. Історія військових поселень в Україні. Із неопублікованої

спадщини / О.Д. Багалій. — Харків, 2007. — 348 с.

2.      Блашков Ю.А. Военные поселения на территории Белоруссии в первой половине XIX века: дисс… канд. ист. наук: 07.00.02. – Минск, 1984. – 218 с.

3.      Богданович М.И. История царствования императора Александра I и России в его время. В 6 т. / М.И. Богданович – Т. VI. – СПб.: Типография Сущинского, 1871. – 475 с.

4.     Бучастая С.И. Планировка и конструкция фортификаций Чугуевской крепости: сравнительный анализ археологических и письменных источников  / С.И. Бучастая, Г.Е. Свистун, О.А. Шевченко // Stratum plus. Культурная антропология и археология. – 2005 – 2009. – № 5. – С. 616 – 626.

5.      Гессен С.Я. Аракчеевская барщина / С.Я. Гессен. – М.: Изд-во Всесоюзного общества политкаторжан и ссыльнопоселенцев, 1934. – 116 с.

6.      Гриббе А. К. Новгородские военные поселения / А. К. Гриббе // Русская старина. – 1885. – Т.45. – № 1. – С. 127 – 152.

7.     Эйлер А.Х. Записки /  А.Х. Эйлер // Русский архив. – 1880. – № 2. – 339-399.

8.     Евстафьев П.П. Восстание военных поселян Новгородской губернии в 
1831 г. / П.П. Евстафьев. – М.: Изд-во Всесоюзного общества политкаторжан и ссыльнопоселенцев, 1934. – 253 с.

9.      Кандаурова Т.Н. Военные поселения кавалерии в контексте материалов

статистических атласов / Т.Н. Кандаурова // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченко. Вип.52. Серія: Історичні науки. –  № 5 : Збірник. – Чернігів: ЧДПУ, 2008. – № 52. – С. 84 – 88.

10.                        Кандаурова Т.Н. Экономическая организация военных поселений кавалерии (1830-е – 1850-е гг.). Опыт количественного анализа статистических атласов / Т.Н. Кандаурова // Круг идей: модели и технологии исторической информатики. Труды III конференции Ассоциации «История и комп’ютер». – М., 1996. – С.157 – 170.

11.                        Колєватов О.О. Будівництво в Слобідсько-Українських військових поселеннях у першій третині XIX ст. / О.О. Колєватов // Сіверянський літопис. – 2009. – №1.  С. 79 – 86.

12.                        Колєватов О.О. Слобідсько-Українські військові поселення російської армії в 1817-1832 рр.: адміністративно-господарська структура: Дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Чернігівський держ. педагогічний ун-т ім. Т.Г.Шевченка – Чернігів, 2007. – 271арк. – Бібліогр.: арк. 175 – 210.

13.                        Отчет по военным поселениям за 1826 год. – СПб.: Типография Главного

Штаба Его Императорского Величества по военному поселению, 1827. – 112 с.

14.       Петров А.Н. Устройство и управление военных поселений в России / 
А.Н. Петров // Граф Аракчеев и военные поселения 1809–1831. – СПб.: Издание «Русской старины», 1871. – С. 87–207.

15.                        Пилявский В. И. Новгородские военные поселения (Историко-архитектурный очерк) / Пилявский В. И. // Новгородский исторический сборник. Новгород, 1959. – Вып. 9.  – С. 119 – 154.

16.                        Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание первое. – Т.

XXXVII. – СПб.: Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 983 с.

17.       Російський державний військово-історичний архів (далі – РГВІА). – Ф. 405. – Оп. 3. –  Спр. 218.

18.                        РГВІА. – Ф. 411. – Оп. 1. – Спр. 271.

19.                        РГВІА. – Ф. 411. – Оп. 1. – Спр. 274.

20.                        Рудыновский А.П. Устройство военных поселений (из записок отставного майора А.П. Рудыновского) 1820-1821 гг. / А.П. Рудыновский // Русская старина. - 1873. - Т.8. - № 10. - С.594-596.

21.                        Самойлович В.П. Народна архітектура України в ілюстраціях / 
В.П. Самойлович.  – К.: Абрис, 1999. – 281 с.

22.                         Самойлович В.П. Українське народне житло (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / В.П. Самойлович. – К.: Наукова думка, 1972. – 56 с.

23.                        Столетие Военного министерства : 1802-1902/ гл. ред. ген. от кавалерии

Д.А. Скалон. – СПб.: тип. т-ва М.О. Вольф , 1902-1914. – Т. 7: Главное инженерное управление. ч. 1. [Царствование Императора Александра I : исторический очерк / сост. И. Г. Фабрициус сост. Г.С. Габаев. – СПб.: тип. Спб. акц. о-ва печ. и писчебум. дела в России «Слово», 1902. - 652 с. – Приложение СII. Выдержки из отчета по военным поселениям за 1824 год.

24.                       Тверской Л.М. Русское градостроительство до конца XVII века (Планировка и застройка русских городов) / Л.М. Тверской, [Под ред. Н.Б. Бакланова]. – М.-Л.: Изд-во лит-ры по строительству и архитектуре, 1953. – 214 с.

25.       Фабрициус И.Г. Военные поселения / И.Г. Фабрициус // Столетие военного министерства,  1902. – C. 497-598.

26.                        Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІА України у м. Києві). – Ф. 420. – Оп. 2. – Спр. 74.

27.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1323. – Оп. 1. – Спр. 3.

28.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1323. – Оп. 1. – Спр. 14.

29.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1323. – Оп. 1. – Спр. 40.

30.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1323. – Оп. 1. – Спр. 344.

31.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1352. – Оп. 1. – Спр. 15.

32.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1352. – Оп. 1. – Спр. 18.

33.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1352. – Оп. 1. – Спр. 22.

34.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1352. – Оп. 1. – Спр. 395.

35.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1352. – Оп. 1. – Спр. 396.

36.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1353. – Оп. 1. – Спр. 540.

37.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1353. – Оп. 1. – Спр. 910.

38.                        ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1353. – Оп. 2. – Спр. 1203.

39.                        Цубенко В.Л. Військові поселення кавалерії на території України: особливості та загальні тенденції існування: [монографія] / В.Л. Цубенко. – О. : Астропринт, 2008. – 456 с.

40.                        Ячменихин К.М. Армия и реформы: военные поселения в политике

российского самодержавця / К.М. Ячменихин. – Чернигов, 2006. – 445 с.

Бучастая С. Начало создания инфраструктуры города Чугуева как центра военного поселения (1817-1826 гг.).

Статья посвящена строительству объектов инфраструктуры в военных поселениях кавалерии на территории Слободско-Украинской губернии в первой трети XIX в.

Ключевые слова: военные поселения, инфраструктура, строительство, план города, дом для военного поселянина с резервным, Чугуев.

Buchasta S.  The beginning of creation of infrastructure of Chuguev as a center of military settlement (1817-1826).

The article is devoted to the building of infrastructure’s objects in the military settlements of cavalry on the territory of the Slobodsko-Ukrainian province in the first third of the XIX century.  

Keywords: the military settlements, the infrastructure, the building, the plan of town, the house for military settler with reserve, Chuguіv.