Юрченко А.В.

Робота присвячена елементам патріотичного виховання в ході лекцій та музейних занять з історії рідного краю, котрі поводяться співробітниками Краєзнавчого відділу музею. Проаналізовані всі етапи – від формування любові та поваги до свого міста, його історії до виховання загальнолюдських понять, таких як патріотизм, толерантність, повага до чужої культури. Виховання патріотизму і зацікавлення історією рідного краю – ті завдання, котрі виконуються систематично та цілеспрямовано.

Питання патріотичного виховання є досить гострим. Після краху радянської системи в освіті був певний період пошуку власного шляху. На початку 90-х патріотичне виховання базувалось на ідеалах козацтва, штучному подавненню історії слов’янства в цілому і українського етносу окремо. Активно експлуатуються такі поняття, як трипільська культура, котра починає вважатись праукраїнською, київським князям було «присвоєно» українську національність. З кінця 90-х і до початку 2х тисячних починається наступний етап – етап, коли вся історія України була збудована на ідеї стражденності. Під цей канон було зроблено відповідні акценти в шкільних програмах з української літератури, історії Україні. Здавалось, що протягом всієї історії українці те і робили, що плакали та боролись з поневолювачами та гнобителями. На сьогоднішній день продовжується пошук свого шляху виховання підростаючого покоління. Проблема формування громадянина-патріота, виховання його активної громадянської позиції розглядаються як пріоритетні у Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), “Діти України”, законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст.”, “Концепції громадянського виховання в умовах розвитку української державності”, “Концепції позашкільної освіти та виховання”, “Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді”. Вищезгадані документи ставлять перед українським суспільством завдання виховання в старшого підлітка любові до Батьківщини, формування якостей громадянина-патріота України. Важливим орієнтиром загальноосвітньої школи у вихованні в молодого покоління почуття патріотизму є стратегічний рекомендаційний документ «Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді». [Гарнійчук, http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Nzkp/2008_21/05.htm]

Поняття «патріотизм», «патріотичне виховання» є досить складними та багаторівневими. В загальних рисах Патріоти́зм (грец. πατριώτης —співвітчизник) - є любов'ю та/або відданістю до якоїсь країни. Слово прийшло з грецької πατρίς, що означає Батьківщина. Патріотизм - особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, традицій. Одначе, патріотизм у різні часи мав різне значення, яке дуже залежало від контексту, географічного та філософського. Філософи та політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та проявляється у певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов'ю до своєї батьківщини. Це одне з найглибших почуттів, яке закріплювалося століттями та тисячоліттями розвитку відокремлених етносів. Це соціально-політичне явище, якому притаманні природні витоки, власна внутрішня структура, що в процесі суспільного розвитку наповнювалася різним соціальним, національним і класовим змістом.

Соціальні психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів вітчизни. У конкретно-історичному розгляді, з'явившись внаслідок розвитку людського суспільства, соціально-моральне, у своїй основі, патріотичне почуття набувається особистістю не через біологічну спадковість, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова.

Військово-педагогічне визначення категорії патріотизм — це певний ціннісно-моральний спосіб засвоєння світу, соціальної дійсності майбутніми офіцерами — захисниками правопорядку у державі.

Розвиток особистості дитини буде гармонійним лише в тому випадку, якщо все різноманіття знань і навичок, що формує світогляд, різні форми індивідуальної і соціальної активності, якщо все це пронизане духовно-моральним вихованням. Система правильного духовно-морального виховання немислима без патріотизму, як однієї з невід'ємних рис духовно-моральної особистості. У свою чергу, для патріотичної свідомості, особливо у хлопчиків, властиве розвинене військово-патріотичне почуття. [Писарєва,http://crkknteu.kiev.ua/54302Rol_muzeya_v_duhovno_patrioticheskom_vospitanii_deteiy_doshkol_nogo_vozrasta.html]. Велике значення в ході патріотичного виховання має залучення можливостей неосвітніх закладів, в тому числі музеїв, адже вони володіють потужним інформаційним і ціннісно-орієнтованим потенціалом, здатні залучити людей до різних форм інтелектуальної й соціально-культурної творчості. На цій підставі, відповідно до сучасної парадигми освіти й виховання, на перший план для працівників музею висувається завдання використання музейних предметів не тільки як ілюстрацій до інформації, яку вони пропонують, а, насамперед, для стимулювання процесів пізнання й осмисленого навчання, розвитку здатностей діставати інформацію з першоджерела, оптимізації емоційної сфери підростаючого покоління [Мартем’янова, 2012, С. 119-120].

Працівники КЗ «Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна» також долучаються до патріотичного виховання учнівської молоді. У всіх трьох відділах закладу активно проводяться музейні заняття, наукові співробітники відвідують з лекціями школи міста і району. В ході кожної лекції за мету ставиться не лише надати дітям знання з окремих галузей, але виховати у них повагу до культурного надбання свого та інших народів, заохотити до вивчення історії України та Чугуївщини.

Зрозуміло, що найбільш повно і систематично процес патріотичного виховання здійснюється в ході лекцій та музейних занять, котрі проводяться співробітниками Краєзнавчого відділу Музею.

Знайомство дітей з історією починається з найдавніших часів. В ході двох лекцій, присвячених археології регіону, учні не лише отримують теоретичні знання, але і мають змогу потримати в руках справжні артефакти. Також діти вчаться працювати з артефактами так, як це роблять археологи – замальовувати їх, підбирати фрагменти один до одного, розкладати по епохам. Дітям розповідається про роль р. Сіверський Донець в минулому. Однією з проблем, котра піднімається в ході лекції, є проблема знищення археологічних пам’яток. Дітям пояснюється, що пам’ятка археології – це не ті місця, де встановлені пам’ятники і повішені таблички (а саме такі асоціації у дітей виникають, коли їм говорять слово «пам’ятка»). Це і ті місця, котрі не помітні неозброєним оком, а відомі лише археологам. Крім того, що знищення таких пам’яток завдає непоправної шкоди науці, так воно позбавляє нас і наступні покоління від можливості знати своє минуле, минуле краю. Дітям демонструється фрагмент відомого мультфільму, де показано саме шкоду від непрофесійного втручання в дослідження пам’ятки археології. Демонструються предмети, призначення котрих досить складно вгадати навіть вченим, не говорячи про учнів. А також на хронологічній прямій стираються окремі місця. Таким чином дітям наглядно розповідається про «білі плями» в історії краю. А отже, за бажанням вони самі можуть зробити свій внесок в дослідження краю і необхідність охорони пам’яток археології від знищення [Юрченко, 2012, с. 130-137]. Все це допомагає зацікавити дітей у вивченні історії рідного краю, виховує у них любов до своєї малої Батьківщини.

В подовження циклу лекцій з археології розроблено лекцію «Фортеці Чугуєва». В лекції розглянуто два періоди – ІХ-Х ст., коли на місці сучасного Чугуєва стояла фортеця аланів (носіїв салтівської культури), та ХVII ст. – будівництво фортеці, котра стала основою сучасного міста. Діти знайомляться з історичними передумовами, котрі призвели до укріплень поселень по берегам Сіверського Донця, з загальним історичним контекстом вказаних періодів, а також з матеріальною культурою місцевого населення, простеженою за археологічними даними. Вони порівнюють умови життя в ранньому та пізньому середньовіччі між собою та з сучасністю, вчаться грати в ті ігри, в котрі бавились їхні ровесники 200 років тому. Слухаючи про історичні події XVII ст., діти розуміють унікальність свого міста і разом з тим включеність його у загальноімперські процеси. Чугуїв ніколи не стояв осторонь подій, не був просто прикордонним містечком. Тому в його ранній історії є славні сторінки.

Досить популярною лекцією, котру замовляють і окремо, і в комплексі з іншими лекціями, є лекція з етнографії краю. Вона проводиться в одному з залів музею. Діти знайомляться з народною культурою і побутом не лише українців, але і росіян, адже специфіка заселення міста в тому, що саме ці два народи становили його першопоселенців і надалі мешкали пліч-о-пліч. Тому в ході лекції з етнографії в дітях виховується не лише любов до власної культури, але і толерантне ставлення до культурного надбання сусідніх народів.

Сучасний архітектурний вигляд міста сформувався в першій половині ХІХ ст., коли в місто було одним із центрів військових поселень. З кожною спорудою в центрі міста пов’язані славні події, окремі імена, відомі в світовій історії. Крім інформації про архітектурні особливості тієї чи іншої споруди дітям розповідається про події, свідками котрих були стіни та подвір’я. В ході лекції дітям пояснюється, що їх місто цікаве в цілому, але є в ньому ряд визначних місць, цікавих самі по собі. Любити окремі куточки свого міста – означає любити його повністю.

1 вересня 1865 року почалась історія Чугуївського піхотного юнкерського училища. Цій сторінці історії міста присвячена одна з лекцій. Цей навчальний заклад дав Російській імперії велику кількість Георгіївських кавалерів. Проте довгий час ця славна сторінка в історії нашого міста залишалась «білою плямою». Це і не дивно, адже довгий час на тему було накладено негласне табу [http://tourist.kharkov.ua/phpbb/viewtopic.php?t=577]. Тому під час розробки лекції необхідно було врахувати наступні моменти – необхідність надати дітям інформацію про навчальний заклад, співвіднести його історію з історією Імперії, а також розповісти про окремі традиції, котрі існували в Юнкерському училищі. Так, головним святом в Училищі вважався Юр’їв день (весняний, 23 квітня). Це було свято не лише військове, але і церковне та світське. Крім церковних служб відбувались військовий парад, святковий обід, а ввечері – грандіозний бал. [Левченко, 2005.]. В ході патріотичного виховання учнівської молоді, і особливо хлопчиків, важливо використовувати приклади з військової історії. Саме тому лекція, присвячена Юнкерському училищу, органічно вписується в загальноосвітній виховний процес.

Одночасно трагічною і героїчною є історія міста в роки Великої Вітчизняної війни. Місто було окуповано німецьким військами 30 жовтня 1941 року, а звільнене лише 10 серпня 1943 року. Чотири тисячі людських життів – такий внесок міста в загальну перемогу. 14 Героїв Радянського Союзу та 4 Повних кавалерів ордену Слави були вихідцями з міста. 10 крупних бойових операцій, 38 групових розвідувальних рейдів в тил ворога, 20 звільнених радянських військовополонених – ці сухі цифри є історією партизанів, котрі діяли в околицях міста. Цифрами, за котрими ховаються людські долі. Особливо глибоко учні переймаються історією своїх ровесників – дітей-партизанів. Вони співпереживають їм, намагаються уявити себе на їхньому місці. Головне, що вони виносять з цієї лекції – це стійке несприйняття війни. А також те, що їх місто не стояло осторонь і зробило свій внесок в справу перемоги.

Остання на сьогоднішній день лекція циклу присвячена державній символіці України. В лекції освітлено історію її формування. За можливості проведені паралелі з регіоном. Так, в 2006 році в ході археологічних досліджень Кочетокського городища, що поблизу Чугуєва, було знайдено дно горщика з клеймом у формі двозуба з відігнутими назовні кінцями. Такий вигляд мало княже знамено Рюриковичів, а саме знак старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого [Свистун Г.Е., Зинченко А.Н., 2009, С.116-128 ]. Як відомо, саме княжий знак Рюриковичів слугує основою Малого Державного Герба України. А археологічні знахідки свідчать, що княжа дружина пройшла в 1111 році поблизу того місця, де сьогодні знаходиться Чугуїв. Для демонстрації кольористики, притаманної українській вишивці використовуються звичайні слобожанські рушники. А як відомо український прапор в різні часи мав різні кольори – в тому числі і червоний та чорний. В ході розробки лекції були віднайдені цікаві факти про створення державних символів України. Так, виявляється, до написання слів Українського Гімну причетний колектив авторів, а не лише П. Чубинський. Діти з зацікавленістю дізнаються по такі факти, поповнюючи ними свої знання. А вдало підібрані запорозькі пісні в комплексі з ілюстраціями до них з художніх фільмів, зразків живопису та інше передають дух епохи. Як відомо, поважне ставлення до символів Держави є одним з проявів патріотизму.

Всі описані лекції та музейні заняття супроводжуються аудіо- та відеоматеріалами, підібрані яскраві та ємні ілюстрації, застосовані інтерактивні методи роботи з дітьми. Тому вони й не сприймаються як шкільні уроки чи нотації. Такі заняття урізноманітнюють шкільні будні дітей. Поданий матеріал засвоюється ними краще, ніж матеріал, з котрим їх знайомлять просто на уроках. А елементи патріотичного виховання, хоч і проходять червоною ниткою через них, не викликають такого несприйняття, як виховні заходи на класних годинах чи на урочистих лінійках.

Таблиця 1. Цикл лекцій «Історія рідного краю»

Література

Гарнійчук В. Поняття «патріотизм» у сучасній педагогічній теорії. // http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Nzkp/2008_21/05.htm

Левченко А. Георгиевские традиции в Чугуевском военном училище. / А.Левченко// Доклад на конференции, посвященной празнику Ордена Святого Великомученика и Победоносца Георгия. г. Чугуев, 9 декабря 2005 года. // http://george-orden.narod.ru/Stat/stat17.html.

Мартем’янова Н.С. До питання про умови особистіно-орієнтованої, розвиваючої освіти у музейному середовищі. /Н.С. Мартем’янова // Вісімнадцяті Сумцовські читання. Збірник матеріалів наукової конференції, «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства» (проводиться в рамках XVIII Сумцовських читань). 18 квітня 2012 р. – Х., 2012. – С.119-124.

Писарєва А. Е. Роль музею в духовно-патріотичному вихованні дітей дошкільного віку// http://crk-knteu.kiev.ua/54302 Rol_muzeya_v_duhovno_patrioticheskom_vospitanii_deteiy_doshkol_nogo_vozrasta.html

Свистун Г.Е., Знамено Мстислава Великого с городища Кочеток-1. / Г.Е. Свистун, А.Н. Зинченко // Харьковский историко-археологический сборник. – 2009. – Вып 5. - С.116-128

Юрченко А.В. Археологія в музейній педагогіці./А.В. Юрченко // Вісімнадцяті Сумцовські читання. Збірник матеріалів наукової конференції, «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства» (проводиться в рамках XVIII Сумцовських читань). 18 квітня 2012 р. – Х., 2012. – С.130-137.

This paper is devoted to items of patriotic education in the lectures and museum studies from the history of his native land, who treated the employees of local loremuseum. Analyzed all stages - from the formation of love and respect for their city, its history to education universal concepts such as patriotism, tolerance, respect for foreign culture. The education of patriotism and interest in the history of his native land - the tasks that are raised systematically and purposefully.

Юрченко Анна

КЗ «Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна»

Науковий співробітник

Здобувач кафедри історіографії, джерелознавства та археології історичного факультету ХНУ ім. В.Н.Каразіна

Музейні заняття з циклу «Історія рідного краю» як основа патріотичного виховання учнівської молоді// ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА ВОСПИТАНИЯ СОВРЕМЕННОЙ МОЛОДЕЖИ: ЦЕННОСТИ, СОДЕРЖАНИЕ, ТЕХНОЛОГИИ. МАТЕРИАЛЫ  международной научно-практической конференции 26-29 сентября 2012 г. Луганск-Краснодон, 2012. С.86-91