Матеріали епохи бронзи в збірці КЗ «Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна

Юрченко Анна

КЗ «Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна»

Науковий співробітник

Здобувач кафедри історіографії, джерелознавства та археології історичного факультету ХНУ ім. В.Н.Каразіна

Матеріали епохи бронзи в збірці КЗ «Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна

В більшості краєзнавчих музеїв є певна колекція археологічного матеріалу. Збирались ці колекції по різному. Деякі речі потрапляли в колекції з археологічних розкопок. Але більшість артефактів були принесені місцевими жителями. Саме так на ранньому етапі формувалась колекція «Археологія» і в краєзнавчому відділі «Художньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна». За відсутності спеціаліста з археології в штаті музею більшість з таких речей виявились де паспортизовані. Серед документації музею навіть не збереглись відомості про те, де саме були знайдені ті чи інші речі. Проте, такими випадковими знахідками представлені всі археологічні епохи, починаючи з неоліту. Виходячи з того, що речі до музею потрапляли через місцевих жителів та жителів околиці, саме цим регіоном і можна обмежити можливу зону знахідки. Тим паче, що в Чугуївському районі відомі пам’ятки бронзової доби. Наприклад, матеріали зрубної культури є на селищах біля с. Базаліївка (1,5 км. на північ), біля с. Велика Бабка в урочищі Зелений Гай (відкрите в ході розвідок І.П. Костюченка), біля с. Кицівка (відоме ще з кін. ХІХ ст., відмічене ще Д.І. Багалієм)^[1], біля с. Кочеток (відоме з початку ХХ ст.), біля с. П’ятницьке^[2]. Матеріали катакомбної культури виявлені на селищах біля с. Мартове (в урочищі Північний Кут), Клугіно-Башкирівка, Новокомсомольське, П’ятницьке^[3]. З літератури також відомо про інші селища, на котрих знаходили матеріали епохи бронзи, але не визначено культури, до котрої належать знахідки (біля с. Ввведенка), а також про поховання епохи бронзи біля с. Велика Бабка. Також є ряд селищ, на котрих знайдено як матеріали зрубної, так і катакомбної культури (Мартове, Новокомсомольське, П’ятницьке)^[4].

До наукового обігу речі з фондів музею введені лише частково. Більшість же речей так і залишаються не опублікованими. Основна причина цього, те що подібні колекції мають мінімальну інформативність. Проте, для краєзнавства такий випадковий матеріал може мати певну цінність. Принаймні, можна стверджувати, що в означений час тут мешкали носії певних культур. З огляду на це, нами пропонується розглянути колекцію речей, котрі представляють епоху бронзи.

В збірці музею представлені речі, віднесені до зрубної і катакомбної культур.

Більшість речей пов’язані з катакомбною культурно-історичною спільнотою.

Кам’яна мотика. мендалевидної форми з просвердленим наскрізним округлим отвором для кріплення руків’я, прямокутна в перерізі. Краї заокруглені. Бічні поверхні відшліфовані, на відміну від ширших, на котрих збереглись природні нерівності. Колір чорний. Розмір - 20,0×10,0×6,0 см., діаметр отвору – 3 см. місце і час знахідки не відомі. (Рис.1)

Кам’яна сокира-молоток усічено-ромбічної форми. Чорного кольору. Повздовжній переріз підпрямокутної форми, звужується до обушка. Свердлина циліндричної форми, розміщена ближче до обушка. На внутрішній поверхні, утвореній отвором, збереглись сліди від свердлення у вигляді концентричних кіл. Обушок злегка пошкоджений. Розміри 10,5×5,0×3,0 см, діаметр свердловини – 2,3 см. Бічні грані злегка випуклі, відшліфовані. Одна з робочих поверхонь рівна, злегка ввігнута. На іншій є сліди орнаментації у вигляді двох прямих ліній, що сходяться на робочому кінці. Місце знахідки не відоме.

Фрагмент кам’яної сокири світлого неоднорідного кольору з темнішими плямами, трикутних обрисів прямокутного перерізу. Злам проходить саме в місці просвердленого отвору для кріплення руків’я. Отвір не наскрізний, конусоподібний. На його грані збереглись сліди від обробки у формі концентричних кіл. Робочий край злегка розширяється, утворюючи виступ над одною з робочих поверхонь. На ньому є сліди спрацьованості. Розміри частини, котра збереглась, - 9,0×4,5×3,5 см., діаметр свердловини – 2,2 см. Бічні грані гладкі (відшліфовані), злегка випуклі. На робочих поверхнях збереглись сліди орнаментації: одна з них вигинається в середину, утворюючи борозну, котра звужується в сторону робочого краю; на іншій є дві хвилясті лінії, котрі також сходяться до робочого краю. Місце знахідки не відоме.

Кам’яна сокира ромбовидної форми з усіченим обухом округлої форми. В районі обуха сокира округла в перерізі, а в районі робочої частини під прямокутна. В місці переходу від робочої частини до обуха діаметр сокири звужується. В районі найширшої частини сокири з обох боків просвердлено не наскрізні округлі отвори для закріплення руків’я. На дні отворів є виступи, утворені, очевидно, в результаті технологічного процесу. На внутрішній поверхні, утвореній отворами, збереглись сліди від свердлення у вигляді концентричних кіл. Розміри - 10,5×5,0×5,0 см., діаметр свердлини – 2 см. якщо у попередніх виробів отвори були більш-менш круглими, то в даної сокири вони більше овальні. Але з однієї сторони отвір не завершений, так як сам він – не рівно округлий, але навколо нього є заглибини на 0,2 см, котрі за обрисом відповідають отвору з протилежної сторони. Бічні грані пласкі, відшліфовані. Робочі поверхні злегка випуклі, пласкі, відшліфовані. На обухові та на робочому кінці сокири є щербинки, котрі можуть бути слідами спрацьованості. Колір каменю, з котрого виготовлено сокиру, коричневий. Місце знахідки не відоме.

Подібні сокири були поширені з часу енеоліту і відомі на території Східної Європи та за її межами (до Кавказу). Саме тому археологічні культури, для котрих притаманні подібні знаряддя праці часто об’єднують під умовною назвою – коло культур кам’яних сокир. Для багатьох із них характерна різноманітна орнаментація кам’яних сокир (катакомбна, фатьянівська, зарубинецька та інші). Їх масове виробництво диктувалося необхідністю мати ефективну зброю при просуванні по чужій території. Форми і параметри сокир-молотків різні, що приводить до різних способів їх класифікації від простих до складних.

Отвори, котрі просвердлені не до кінця можуть свідчити про місцеве їх виготовлення.

Такі кам’яні сокири не можливо віднести однозначно до зброї або до знарядь праці, адже вони могли використовуватись по різному. Більшість з відомих в літературі кам’яних сокир-молотів є випадковими знахідками.^[5]

Фрагменти посуду, пов’язані з катакомбною культурно-історичною спільнотою, світлого та сірого кольорів. В якості знежирюючи домішок використані річний пісок та органічні речовини. Фрагменти прикрашені багатозональною орнаментацією. Це нанесені відтисками гребінцевих штампів і шнуром трикутники, сітки.

Наявні артефакти катакомбної культури зі збірки музею подібні до відомих з літератури артефактів харківсько-воронезької культури^[6].

До артефактів зрубної культури у збірці музею можна віднести декілька фрагментів кераміки і фрагмент кам’яного товкача.

Фрагменти посуду зрубної культури, наявні в музеї, виготовлені зі світлої глини з додаванням піску. Випал нерівномірний – в середині зламу темніший, ніж з країв. Фрагменти загладжені як з внутрішньої, так і з зовнішньої сторони. Прикрашені вони пальцевими защипами та наколами трикутної форми.

Також до артефактів зрубної культури належить литий бронзовий кинджал. Він має мигдалевидне симетричне лезо, що заточене з обох боків зі звуженням полотна в напрямку краю. Між черешковим сплощеним вістрям та лезом наявний упор для руків’я конусовидної форми, який в перетині має овальну форму. Загострена довжина леза складає 11 см. Довжина черешкового вістря – 4,3 см.

Крім того, в музеї наявні речі епохи бронзі, котрі не можна пов’язати з конкретною культурою. Це форма для відливання кинджалу, виготовлена з піщаника, кістяний антропоморфній виріб. Дані речі, в силу того, що є випадковими знахідками і досить типові для широкої території, не можна з впевненістю віднести до жодної з відомих культур регіону.

В цілому, Чугуївський район залишається мало вивченим. А пам’ятки епохи бронзи взагалі не вивчаються. Тому, лише подальші дослідження регіону зможуть дати більше інформації про давню історію краю.

^[1] Шрамко Б.А. Древности Северского Донца. – Харьков: Вища школа, 1962. – 404с.

^[2] В.И. Квитковский, В.В. Колода Исследования Слобожанской раннесредневековой экспедиции на многослойном селище Пятницкое I. // Археологічні дослідження в Україні 2009 р. — К.: ІА НАН України, 2010. — С. 184-186

^[3] Квитковский В.И. Селище салтово-маяцкой культуры Пятницкое-1 (основные этапы исследования). // Салтово-маяцька археологічна культура: 110 років від початку вивчення на Харківщині. – Х.; 2011. – С.16.

^[4] Шрамко Б.А., Михеев В.К., Грубник-Буйнова Л.П. Справочник по археологии Украины. Харьковская область. – Киев: Наукова думка. 1977. – 154 с.

^[5]  С.Д. Лысенко. Каменные топоры из фондов Фастовского краеведческого музея, Трипольского музея и Педуниверситета имени Драгоманова. //Восточноевропейский археологический журнал. http://archaeology.kiev.ua/journal/040700/lysenko.htm; В.П.Челяпов, Д.А.Иванов (г.Рязань) Каменніе топорі из Кадомского музея // http://forum.kadom.ru/index.php?showtopic=1550

^[6] Залізняк Л.Л. Археологія України. – К.; 2005. – С.160-161.