Джерела для дослідження пам’яток архітектури та містобудування військових поселень першої половини XIX сторіччя на території Харківщини та Луганщини

Бучаста С. І. 

Складання історичної довідки на об’єкт культурної спадщини є одним з важливіших етапів атрибуції пам’ятки, підготовки документів для її державної реєстрації та розробки науково-проектної документації щодо реставраційних робіт або встановлення охоронних зон. Але часто дослідники стикаються з проблемою відсутності достатньої кількості опублікованих джерел, загальноісторичних досліджень, бібліографічних оглядів з необхідної теми. Це у повній мірі стосується матеріальної нерухомої спадщини, залишеної по собі військовими поселеннями кавалерії у період з 1817 до 1857 року в Україні, зокрема на території Харківської та Луганської областей. Територія поселення 2-ї уланської та 2-ї кірасирської дивізій становила більш ніж 15 % від території  Харківської губернії [1, с.8], що від сучасних територій Харківської та Луганської областей складає відповідно 10% та 19%.

Організація військових поселень у Російській імперії першої половини XIX ст. передбачала створення на визначених територіях автономних округів, економічний розвиток яких дозволив би перевести поселене військо на самозабезпечення. Тому ці території зазнали значних змін в організації сільського господарства, розподілі земель, системі розселення, створенні нової інфраструктури населених пунктів. Об’єми будівництва у поселеннях кавалерії були значно менші ніж у Новгородських поселеннях піхоти, але при цьому доля витрат на будівництво становила від 50 до 80 % загальних витрат на облаштування поселень в цілому. На кінець 1841 року число капітальних будівель та споруд у восьми округах Українського військового поселення складало – 738, тимчасових – 258. Згідно положення належало побудувати 565 об’єктів на загальну суму 1,575 млн. руб. сріблом [2].

Забудові передувало перепланування практично усіх населених пунктів за принципами регулярного містобудування. До складу інфраструктури входили будинки штабів різних рівнів, канцелярії, комітети, чергування, спеціальні школи, госпіталі, манежі, церкви, ділові двори військово-робочих підрозділів, гауптвахти, казарми, богадільні, кордегардії, амунічники, цейхгаузи, запасні хлібні та провіантські магазини, поштові експедиції, лазарети для тварин, конюшні та кінські заводи, кошари, вітряки, а також житлові будинки для рядового та офіцерського складу (особливі – для приїзду начальства). Особлива роль відводилась будівництву доріг, мостів, поромів, загат як комунікацій в межах поселеного округу.

Господарчі будівлі переважно будувалися з нетривких матеріалів – дерева, мергелю, хмизу, тому практично не збереглися. Об’єкти побудовані з обпаленої цегли зазнали руйнування під час війн, розбиралися на цеглу, але збереглися окремі об’єкти у різних населених пунктах та цілі комплекси у м. Чугуєві, смт. Коробочкіне Харківської області. Але більшість з них атрибутовані не повно, деякі зовсім не визначені як пам’ятка та не взяті на облік.

Тема військових поселень кавалерії на Україні забезпечена дуже обширною джерельною базою та складається як з бібліографічних, так і з документальних джерел, що зберігаються у архівах Росії, України та Білорусі. Найбільшу цінність мають, без сумніву, документи Департаменту військових поселень у кількості понад 80 тис. одиниць збереження (Ф. 405 Російського військово-історичний архіву у м. Москві). Тут зосереджені законодавчі акти, ділове листування, діловодство, статистичні матеріали, які відкладалися у діяльності центрального органу управління поселеннями. Центральний державний історичний архів зберігає фонди документації, що утворилася в процесі діяльності місцевих штабів поселених військ розташованих на території України. До історії Українського військового поселення відносяться матеріали з фондів 1314, 1322 – 1326, 1351 – 1357.

Серед досліджень дорадянського періоду найбільш детально питання будівництва  у військових поселеннях розглядаються у нарисі І. Г. Фабріціуса «Военные поселения» у багатотомному виданні «Столетие военного министерства» та історичному огляді А.М. Петрова «Устройство и управление военных поселений в России» [3].

На основі вивчення великого корпусу архівних документів останнім часом з’явились монографія  К. М. Ячменіхіна, дисертаційні дослідження Т. М. Кандаурової, О. О. Колєватова, Б. В. Лугового [4], які дають широке уявлення про систему поселених військ, їх територіальний устрій, управління, соціально-економічний розвиток та торкаються теми будівництва у військових поселеннях як сфери їх економічного розвитку.

Для проведення обстеження населених пунктів та виявлення пам’яток часів військових поселень необхідно використовувати статистичні джерела, які визначають перелік населених пунктів поселень та склад об’єктів колишньої інфраструктури.  Це складені у відомстві самих військових поселень неопубліковані статистичні матеріали, переліки будівель, відомості про ремонт [5]. Видані невеликим накладом щорічні звіти, статистичні атласи (перелік дивись у статті Т.М Кандаурової) поселень [6] є бібліографічною рідкістю, яку можна знайти у наукових бібліотеках Харківського національного університету, фондах Харківського історичного музею та Російських публічній та національній бібліотеках. Ця група джерел вміщує дані про назву пам’ятки  на час створення та подальшої експлуатації. Але встановити їх взаємозв’язок без залучення додаткових графічних матеріалів буває дуже важко, тому що об’єкти змінювали функціональне призначення та назву. Також у цих документах можна знайти дані щодо часу та етапності будівництва, а також використаних матеріалів.

Видані у другій половині XIX сторіччя довідники військового та цивільного відомств більш поширені у бібліотечних фондах [7]. Вони містять повний перелік хуторів, сіл, селищ та міст Українського військового поселення кавалерії на момент його остаточного формування та розподіл об’єктів інфраструктури за кожним окремим населеним пунктом.

Цінними джерелами з історії містобудування є топографічні плани поселених округів, карти та плани населених пунктів, плани-проекти перебудування окремих населених пунктів та їх частин, карти квартирного розташування військ Українського військового поселення, що зберігаються у фонді 411 (Колекція  «Військові поселення 1817-1857 рр.») Російського військово-історичного архіву у Москві в кількості понад 450 справ. Всі матеріали рукописні, виконані у красках, переважно у масштабі 1:210000 (250 сажнів у дюймі) та 1:4200 (50 сажнів у дюймі). Крім того, у фонді 846 «Військово-учений архів» (опис 16) зберігаються плани та описи військових оглядів, навчань, маневрів, учбових місць та місць проведення зборів, деякі з яких мають в поясненнях назви будівель та споруд. Окремі джерела цієї  групи зберігаються в Центральному державному архіві у м. Києві, але у дуже незначній кількості  та чомусь у фонді 445 «Управління Києво-Подольским військовим поселенням». Заслуговує на особливу увагу не датований «План военного поселения г. Сватова Лучка (Ново-Екатеринославль)», розміром  97х116 см, виконаний у масштабі в 1 дюймі 50 сажнів [8].

Розгляд питання щодо технологій та матеріалів будівництва у військових поселеннях слід почати з вивчення нормативної літератури того часу, а саме «Положения о количестве материалов, какое назначать должно при составлении смет на постройку домов», затвердженого 15 січня 1825 року. Текст цього документу опублікований у Повному зібранні законів Російської імперії за № 30194, але креслення є тільки у виданні окремою книгою. Один екземпляр цього рідкісного видання зберігається у фондах Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Пізніше головними нормативними документами були «Урочное положениям на все вообще работы, производящиеся при крепостях, гражданских зданиях и гидротехнических сооружениях» 1832, 1839 та 1843 років.

Слід врахувати, що будівельні матеріали, такі як цегла, бутовий камінь, вапно, черепиця, поливані кахлі виготовлялись безпосередньо у військовому поселенні, тобто характеристики їх будуть співпадати з місцевими матеріалами. Лещадні квадратно-аршинні плити для підлоги та сходів у суспільних будівлях заготовлювались у кам’яних кар’єрах Бахмутського повіту Катеринославської губернії  (нині – Артемівський район Донецької області), де й донині ведеться розробка родовищ пісковику. Залізо і частина дерева для будівництва, скло закуповувались.

Цінними для розуміння особливостей будівництва окремих пам’яток є інструкції для виробників робіт «Практические описания», які видавалися окремими книжками [9]. Вони крок за кроком описують порядок виконання робіт на кожному окремому виді будівель. Наклади таких видань були обмежені, тому сьогодні вони збереглися у більш-менш повному обсязі лише у фондах Російської публічної бібліотеки у м. Санкт-Петербурзі.

Креслення проектні та фіксаційні, які є більш об’єктивними, знаходяться у фонді 349 «Головне інженерне управління» Російського державного військово-історичного архіву. З листопада 1828 року на затвердження разом з планами та фасадами казенних будівель подавалися ще плани місцевості, де вони будуть розташовані. Частина генеральних планів знаходиться також у цьому фонді.

Для будівництва кам'яних нових церковних будівель в 1824 році за вказівкою імператора було видано «Зібрання планів, фасадів і профілів для будови кам'яних церков» з 31 кресленням, виконаними архітекторами Шарлемань і Михайловим і текстовими поясненнями для будівельників. Гравіював креслення академік Академії мистецтв, талановитий гравер А.Г.Ухтомський.

Найбільш складним моментом є встановлення авторства проекту. До утворення у 1831 році Корпусу інженерів військових поселень фахові архітектори та інженери працювали у поселеннях як відряджені до них зі складу своїх військових частин. Великий вплив у цій сфері мав відомий російський архітектор В. П. Стасов, який входив до складу Ради Головного над військовими поселеннями начальника (А. А. Аракчеєва), перевіряв, правив, а іноді сам складав проекти головних будівель у поселеннях. Деякі дані щодо кадрового забезпечення сфери будівництва у військових поселеннях викладені у статті В. І. Пілявського та у довіднику В. Г. Тимофієнко [10].

Після ліквідації військових поселень у 1857 році більшість будівель житлового та господарського призначення було продано з аукціонів, але найбільш значні об’єкти залишились у складі військового майна[11, с. 135-136].

Таким чином, пам’яткоохоронна робота щодо пам’яток Українського військового поселення на території Харківської та Луганської областей забезпечена достатнім спектром джерел як для атрибуції, так і для більш детальних досліджень, у тому числі реставрації.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Военно-статистическое обозрение Российской империи / [издаваемое по Высочайшему повелению при 1-м отделении Департамента Генерального штаба]. – Т. 12. – Ч. 1: Харьковская губерния / [сост. капитан Мочульский]. – СПб., 1850. – 193 с.; сведения специальные. – 151 с.: 27 табл.
  2. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІА України у м. Києві), ф. 1353, оп. 1, спр. 540, арк.. 332 – 338.
  3. Фабрициус И.Г. Военные поселения // Столетие военного министерства. 1802-1902. – Т. VII. – Ч. I. – Кн. IV. – СПб.: Типография Военного министерства, 1902. – С. 497-598; Петров А.Н. Устройство и управление военных поселений в России // Граф Аракчеев и военные поселения 1809-1831. – СПб.: Изд-во „Русской старины”, 1871. – 308 с.
  4. Ячменихин К. М. Армия и реформы: военные поселения в политике российского самодержавия / К. М. Ячменихин. – Чернигов, 2006. – 442с.; Кандауроав Т. Н. Херсонские военные поселения. 1817–1832 гг. (Административно-хозяйственная структура): автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.02. «История СССР» / Т.Н. Кандаурова. – М., 1989. – 25 с. ;Колєватов О. О. Слобідсько – Українські військові поселення російської армії в 1817-1832 рр.: адміністративно-господарська структура: Дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Чернігівський держ. педагогічний ун-т ім. Т.Г.Шевченка – Чернігів, 2007. – 271 арк. – Бібліогр.: арк.. 175 – 210; Б. В. Луговий. Військові поселення на Правобережній Україні (1836-1866): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Терноп. нац. пед. ун-т ім. В.Гнатюка — Тернопіль, 2009. — 204 арк.
  5. ЦДІА України у м. Києві, ф. 1353, оп. 1, спр. 540. Об числе строений, следующих иметь в округах по положении и какие из них возведены и состоят в округе, 1841 р., 221 арк.; Там сам, спр. 910. О ремонтном исправлении казенных строений в 1855 г., 412 арк. та ін..
  6. Отчет по военным поселениям за 1822 год. – СПб.: Типография Главного Штаба Его Императорского Величества по военному поселению, 1823; Отчет по военным поселениям за 1826 год. – СПб.: Типография Главного Штаба Его Императорского Величества по военному поселению, 1827. – 112 с.; Отчет по военным поселениям за 1824 год. – СПб.: Типография Главного Штаба Его Императорского Величества по военному поселению, 1827; Кандаурова Т.М. Военные поселения кавалерии в контексте материалов статистических атласов // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченко. Вип.52. Серія: Історичні науки: № 5: Збірник. – Чернігів: ЧДПУ, 2008.-320с. – с. 84 – 88.
  7. Памятная книжка Харьковской губернии на 1866 год: С прил. плана г. Харькова /[Изд. Харьк. ГСК]; Сост. секр. Харьк. ГСК Я. Голяховским. - Харьков : Унив. тип., 1866. - VIII, [1], 342, [1], 139 c.; [1] л. карт.;  Военно-статистическое обозрение Российской империи…
  8.  ЦДІА України у м. Києві, ф. 2194, оп.1, спр. 128, арк. 1.
  9.  Практическое описание постройки дома для ротных инвалидов в симметрии лавок и смета потребным материалам на один таковой дом. - Санкт-Петербург, 1821. – 48, 16 с.; 24; Практическое описание постройки надворного строения при доме, занимаемом ротными командирами, и смета потребным материалам на одно таковое надворное строение. - Санкт-Петербург, 1821. - 42, 16 с.; 24; та ін.
  10.  Пилявский В. И. Новгородские военные поселения (Историко-архитектурный очерк) / Пилявский В. И. // Новгородский исторический сборник. Новгород, 1959. – Вып. 9.  – С. 119 – 154; Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII – початку XX століть: Біографічний довідник. – К.: НДІТІАМ, 1999. –  477 с.
  11.  Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание второе. – Т. XL. Отделение первое. – СПб.: Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1867. – 991 с.
  12.  
  13. Бучаста С. І. Джерела для дослідження пам’яток архітектури та містобудування військових поселень першої половини XIX сторіччя на території Харківщини та Луганщини / С.І. Бучаста // Охорона культурної спадщини в Україні: аспекти соціокультурної взаємодії: матеріали науково-практичної конференції в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтва 5 – 6 червня 2014 року. – К.: НАКККіМ. – 2014. – С. 174 – 178.
Категория: